Валентина Щусь. Дві мами

Зворушує ця фотокартка,якій сорок років давно,на ній дуже милі дівчатка,неначе в старому кіно.Ховають обличчя смішинки,в обох платтячка до колін,ногами не топчуть й травинки —занадто високий ослін.Далеко було до розлукище тим, закосиченим, двомі їх переплетені рукиговорять, що добре разом.Та всохла вже акаціїна,стояв під якою паркан,одна небайдужа людинаописує двох своїх мам,рядками, разками намиставінчає світлину стару,щоб їх повернути […]

переглядів: 448 

читати далі

Валентина Чепурко. Пада дощ мов іржа

Пада дощ мов іржа, пада зло на міста і на села,І будинків хребти похилилися аж до землі,Віднеси у пітьму всі думки мої, ніч, невеселі,Віднеси і сповий і все зло ти сповий взагалі.Хтось кордони змінив і панує зловіще багаття,Поміж сивих руїн і забутих дитячих речей,Розірвали і шлях, і життя українців на шмаття,І тягар надважкий аж звисає […]

переглядів: 266 

читати далі

Ірина Фінчук-Цвіркун. Марійка

З Марійкою ми познайомилися ще задовго до нашого народження. Як-то здавна заведено в селі, появу нових жителів на світ чекали і старі, і малі. Чомусь усі вирішили, що моя майбутня подруга буде старшою від мене. «Народ скаже, як зав’яже», — стверджує одне народне прислів’я. Тому не дивно, що Марія народилася на світ на одиннадцять днів […]

переглядів: 363 

читати далі

Дар’я Фінчук. Подвиг героя

У школі нам багато розповідали про ветерана другої світової війни Шульгу Василя Антоновича. Мені стало цікаво дізнатися більше про подвиг шанованого мешканця Покровщини. — Що ти, Алінко, я особисто не була знайома з ним, але знаю, як тобі допомогти,— відповіла моя бабуся, коли я попросила її розповісти мені про ветерана Шульгу. Вона відкрила стару скриню […]

переглядів: 362 

читати далі

Ядвіга Сонячна. Зародження життя

На вигляд я ще досить малесенька крапля. Але я вже все відчуваю й чую. Я міцно прикріпилася до тіла матусі в очікуванні формування мого власного тіла, та й, врешті-решт, формування мене — як особистості. Я чую як моя матуся гладить мене зовні й звертається ніжно: «Сашко! Сиди там тихо, але тримайся міцненько. Нам ще з […]

переглядів: 309 

читати далі

Микола Різниченко. Ми поспішаємо, а пам’ять не прощає

Я дивлюсь на фотознімки залишені,Нам, батьками, із тих ще часів.Почуття суперечливі, змішані,Чому жити тоді я спішив.          Я стою поруч мами усміхнений,         А навколо велика рідня.         Я проблемами ще не обвішаний,         Лиш чекаю наступного дня. Принесе він, напевно, цікаве щось.Мама хліб у печі спече.Тато зробить мені санчата.І вірьовочку черезплече.          Я вже потім про все […]

переглядів: 310 

читати далі

Юрій Ніколаєнко. Як Вовча колись розливалася

У повсякденному житті, коли вода є в достатній кількості, ми не замислюємося про її важливість для людини. Бо, як кажуть, ось вона, пий скільки душа бажає. Насправді ж, без води не можливе життя на Землі. Вода — це життя, й інколи її одна краплина рятує від смерті. А іноді вона виливається в грізну стихію, непідвладну […]

переглядів: 312 

читати далі

Юрій Ніколаєнко. Велике прання

Тато й мама на роботі,А у нас свої турботи.Мила дружня парочка,Сестрички-господарочки.Замала іще СвітланкаІ доросліша Тетянка. Мов у річці каченята,Знай хлюпочуться дівчата.Не ледащо — ми чистюлі!Миєм ложки і кастрюлі,Все відбілим, відперемоЧистоту ми збережемо. Любим маму рідну й тата,Допоможем їм завзято!Гріє літнє сонечко —Сміються мої донечки.Щасливі дітки-квітонькиСестриченьки-лебідоньки. Що вас в житті, ген там, чекаєГосподь один, мабуть, лиш […]

переглядів: 254 

читати далі

Наталія Макотер. Як я побувала корифеєм українського театру

Колись, як була я ще молодою і красивою, а точніше студенткою Київського інституту культури, траплялося зі мною багато цікавих пригод. Хоча… Моя п’ята точка пригоди собі знаходить постійно, тільки тепер звідкись у мене в голові вилізла якась буркотлива бабуська, що постійно намагається втихомирити ту «поціновувачку пригод», тож «авантюрні халепи» зі мною трапляються знааачно рідше. Інколи, […]

переглядів: 254 

читати далі

Валентина Литвиненко. Якби Ви, мамо, встали…

Авторська розповідь ТАК СТАЛОСЯ, що з рідного гнізда я злетіла жовторотим пташеням. Роки минали, в гості приїздила рідко. Своя сім’я, діти — одне за другим. Чула, що почали виплату-компенсацію колишнім остарбайтерам. Покладалась на сестер: подадуть документи куди слід, отримають згорьоване мамою в неволі «добро». Не знаю деталей і причин того, що змусило моїх сестер облишити […]

переглядів: 234 

читати далі