Севостьянчик Дмитро Олександрович

Дмитро Олександрович Севостьянчик (17 травня 1991, смт Покровське, Дніпропетровська область — 29 серпня 2014, поблизу села Новокатеринівка, Старобешівський район, Донецька область) — український військовослужбовець, лейтенант Збройних сил України, командир взводу звукометричної розвідки 55-ї окремої артилерійської бригади. Учасник російсько-української війни. Кавалер ордена Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Народився 17 травня 1991 року в селищі міського типу Покровському. Загальну середню освіту здобував спочатку у неповній середній школі № 2, а згодом — у Покровському ліцеї. Маючи математичний склад розуму, захоплювався точними науками, а також навчався у дитячій музичній школі. Вже у підлітковому віці твердо вирішив присвятити життя військовій службі.

Після закінчення 9 класів вступив до Донецького військового ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. Продовжив освіту в Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на факультеті ракетних військ та артилерії. Був відмінником навчання, командиром відділення навчальної групи, активно брав участь у наукових конференціях та спортивних змаганнях.

У червні 2014 року закінчив академію з відзнакою, здобувши кваліфікацію професіонала електромеханіки і офіцера військового управління тактичного рівня. Увійшов до чотирьох найкращих випускників академії 2014 року, отримавши золоту медаль та пам’ятний годинник від начальника академії.

22 червня 2014 року прибув для проходження служби до 55-ї окремої артилерійської бригади. Згодом був направлений до зони проведення антитерористичної операції, де обійняв посаду командира взводу батареї звукометричної розвідки 41-го дивізіону артилерійської розвідки. Останнім місцем дислокації його підрозділу був блокпост поблизу села Многопілля на Донеччині.

Загинув 29 серпня 2014 року під час виходу українських військ з оточення під Іловайськом («зеленим коридором») поблизу села Новокатеринівка Старобешівського району.

Колона військової техніки, у якій пересувався Дмитро, зазнала масованого обстрілу з боку регулярних російських військ. Вантажівка ЗІЛ, у якій їхали лейтенанти Дмитро Севостьянчик, Іван Габчак та солдат Михайло Васін (водій), зупинилася під обстрілом через пошкодження. Водій загинув у кабіні від поранень; Дмитро вистрибнув із машини, але зазнав смертельного осколкового поранення, несумісного з життям.

Похований 5 вересня 2014 року в рідному Покровському. У Дмитра залишилися батьки — Віта Дмитрівна та Олександр Васильович.

Нагороди та вшанування пам’яті

• Орден Богдана Хмельницького III ступеня (31 жовтня 2014 року, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
• Іловайський Хрест (посмертно).
• Меморіальна дошка: 18 жовтня 2015 року на будівлі Покровського ліцею, де навчався Герой, йому було відкрито меморіальну дошку.
• Його портрет розміщено на меморіалі «Стіна пам’яті полеглих за Україну» в Києві.
• Вшановується 29 серпня під час загальнонаціонального ранкового церемоніалу пам’яті загиблих захисників України.

переглядів: 90