«І на гору Чернечу нас дороги ведуть…»

Новини

Чому ця дата, 22 травня, відіграє таку велику роль у житті українців? Що б ми втратили, якби Шевченко спочивав на Смоленському кладовищі в Петербурзі біля Церкви Смоленської ікони Божої матері, де був похований 13 березня 1861 року на кошти друзів? І невже перевезення домовини Шевченка, яке ініціювали художник Григорій Честахівський і брати Михайло та Олександр Лазаревські, це тільки виконання волі поета про поховання його в Україні? 

Відповідь однозначна: «Тому, що Тарасова гора – це серце України й тому, що Шевченко – це символ України».

28 лютого 1861 року (за старим стилем) українська громада Петербурга, російські письменники, представники польської і грецької громад проводжали Тараса Шевченка в останню дорогу. Академіка Імператорської Академії мистецтв поховали на Васильєвському острові. Того ж дня його друзі заприсягнулися, що повернуть Тараса в Україну, виконавши його заповіт. 

Це сповнилося 22 травня (1861 року). З того дня Чернеча гора в Каневі стала Тарасовою.  Чернеча гора стала одним із головних центрів єднання українців довкола ідеї створення Соборної Української Держави. Прах Великого Тараса тримає національний дух Великої і Вічної України на карті Всесвіту.

До Шевченка йшли на прощу, на сповідь, звіряли йому найболючіше і найпотаємніше, присягалися найдорожчим, просили про благословення і просвітлення серця, душі, духу. 

Українська громада творила поетові-пророку величний меморіал. Було збудовано перший народний музей поета «Тарасову світлицю»; впорядковано могилу поета і встановлено монументальний чавунний пам’ятник-хрест; у серпні 1925 року з метою охорони меморіалу і поширення знань про поета створено заповідник; улітку 1939 року на могилі Кобзаря встановлено величний бронзовий пам’ятник і споруджено літературно-меморіальний музей. 

Такий вигляд могила має і тепер: двоярусний насип заввишки 6,5 метрів, увінчаний лабрадоровим постаментом, що сягає вгору на 7,5 м. На ньому височить 3,5 метрова бронзова постать Шевченка.

Кожен рік у день перепоховання до могили Кобзаря з різних куточків світу приїжджають рідні поета, працівники культури і просто жителі України, щоб засвідчити пам’ять про Батька України, пам’ять про Великого Кобзаря!

До знаменної дати перепоховання Т. Шевченка в бібліотеці діє виставка «І на гору Чернечу нас дороги ведуть…», біля якої проводяться бесіди з читачами.

Висока Чернеча гора над Дніпром-Славутою нам щораз нагадує про цю заповідану Шевченком дорогу – дорогу Добра, дорогу Любові, дорогу вільної України! Слава Україні!

переглядів: 341 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *