Зворушує ця фотокартка,
якій сорок років давно,
на ній дуже милі дівчатка,
неначе в старому кіно.
Ховають обличчя смішинки,
в обох платтячка до колін,
ногами не топчуть й травинки —
занадто високий ослін.
Далеко було до розлуки
ще тим, закосиченим, двом
і їх переплетені руки
говорять, що добре разом.
Та всохла вже акаціїна,
стояв під якою паркан,
одна небайдужа людина
описує двох своїх мам,
рядками, разками намиста
вінчає світлину стару,
щоб їх повернути в дитинства
відрадну і теплу пору.
Дорослі щоб знов поєднались
ці дві, найрідніші з юрби,
поплакали і посміялись
від радості і від журби.
Хрещена і рідна хоч днинку
щоб знову разом побули,
вже для кольорового знімку
натруджені руки сплели.
переглядів: 449