Проглянувши старі світлини,
Перенесусь в далекі днини…
Поміж старих пожовклих фото
Є майстра зі світлин робота.
Він дарував яскраві миті,
На згадку про літа прожиті,
Моменти щастя, світ природи,
Коней красу, їх дух свободи…
Як можна коней не любити?
Вони довірливі, мов діти,
А від природи — відчайдухи!
В них досконалі тіло й рухи.
Летять в степу, мов на долоні
Невтримні, дивовижні коні.
Туди — де народився ранок,
У вранішній густий серпанок.
Здіймають куряву копитом
Над степом, вкритим оксамитом.
Швидкі, граційні, норовливі,
Їм вітер чеше довгі гриви…
Створіння незрівняні, коні!
Моя душа у вас в полоні…
переглядів: 337
