До Дня української писемності та мови
Мова й писемність є факторами, що утворюють культуру. Якщо у людей відібрати право або можливість говорити рідною мовою, то це буде найважчим ударом по їхній рідній культурі. Якщо в людини відібрати книги рідною мовою, то вона втратить найважливіші скарби своєї культури.
9 листопада, в Україні відзначають День української писемності та мови. День встановлений указом Президента України 6 листопада 1997 року «на підтримку ініціативи громадських організацій… в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця».
Кожна епоха дарує людству нові винаходи й відкриття. Але найбільшим було письмо. Писемні знаки дали людям можливість зберегти істинне знання. Адже саме завдяки написаному слову люди збагнули світ і своє місце в ньому
Нестор Літописець був монахом Києво-Печерського монастиря (бл. 1114 р.), першим давньоруським письменником і літописцем, послідовником творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія. Автор житій князів Бориса і Гліба, Феодосія Печерського; традиційно вважається одним із авторів «Повісті временних літ». Саме Нестор увів історію Русі в річище всесвітньої історії.
Недарма кажуть: «мова — це душа народу». Уже з перших днів свого життя немовля переймає всі барви рідної мови від своєї матері, а з кожним роком пізнання неосяжного світу вивчає все більше слів, наповнює свій лексикон безліччю синонімів, зменшено-пестливих слів, фразеологізмів, якими так багата українська мова. Адже мова у нас одна. Виняткова.
Мова — це не просто засіб спілкування, а й культурне обличчя нації. Тож цілком логічним, є той факт, що народ, який недбало ставиться до рідної мови, культури, не має і своєї незалежної, розвиненої та стабільної держави.
Проте, щоб дійти до нашого часу, солов’їній мові довелося в буквальному сенсі виживати під утисками та репресіями, щосили боротися за право на своє існування, знайти власних героїв, добра пам’ять про яких залишатиметься з плином років, століть, цілих епох… Знання української мови для українця — це знання обов’язкове для кар’єрного росту, для становлення особисті, для вільного розуміння й спілкування зі співвітчизниками, незалежно від того, яку національну меншину ти представляєш, або у якій країні мешкаєш. Це формує рівень нашої освіченості, культурності, в окремих випадках — інтелігентності. Задля збереження та процвітання нашої мови потрібен внесок кожного з нас у вигляді прагнення до знань, проявлення національної самосвідомості, вшанування первісних мовних традицій.
З великого розмаїття слов’янських мов, на які українська схожа за своїм звучанням, особливо близькими для України стали білоруська, польська (для Західної України), у певній мірі чеська. Але чомусь лише українську мову у всьому світі називають наймилозвучнішою, наймелодійнішою, невтомно вносять її до безлічі рейтингів. За словами мовознавців, одна з головних причин такого визнання — у правильному співвідношенні голосних і приголосних звуків.
Адже де ще почуєш такі милозвучні словечка, як «мамусенька», «ненька», «берізонька», «кралечка», «будь ласочка», «серденько», «ясочка»… І це тільки іменники, а скільки ще можна підібрати пестливих прикметників-ознак для різноманітних явищ, предметів та істот?!
10 цікавих фактів про українську мову:
448 р. н.е. візантійський історик Пріск Панікійський, перебуваючи у таборі гунського володаря Аттіли (на території сучасної України), записав слова “мед” і “страва”.
Українська мова — одна з найкрасивіших мов у світі. На мовному конкурсі в Італії її було визнано другою за мелодійністю мовою світу після італійської.
Українська абетка є одним з варіантів кирилиці, вона налічує 33 літери.
Українська мова — одна з найпоширеніших мов у світі, і за кількістю носіїв посідає, за різними даними, 26 або 32 місце в світі.
Українська мова дуже багата на синоніми. Наприклад, слово “горизонт” має 12 синонімів. Але абсолютний рекордсмен – слово “бити”. Згідно з “Коротким словником синонімів української мови”, їх аж 45.
Українська мова багата на зменшувальні форми. Зменшувально-пестливу форму має, як не дивно, навіть слово “вороги” – “вороженьки”.
З ХVІІІ до ХІХ ст. в українській мові використовувалося близько п’ятдесяти різних систем орфографії. За кількістю систем письма українська мова перевершує навіть монгольську, яка зазнала дуже багато змін у правописі.
Найбільш уживаною літерою в українській абетці є літера “п”; на цю літеру також починається найбільша кількість слів. Літера “ф” – найменш уживана буква українського алфавіту. Слова, які починаються з цієї літери, в переважній більшості випадків прийшли в українську мову з інших мов.
Найдовшим словом, яке існує в українській мові, є “дихлордифенілтрихлорметилметан” (назва хімікату, що використовується для боротьби зі шкідниками). Слово містить у собі аж тридцять літер!
Іменник у нашій мові має 7 відмінків (один з них – кличний). Це відрізняє українську від інших східнослов’янських мов.
Упродовж століть українська мова, так само як і її носій – український народ, зазнавала суттєвих утисків і заборон з боку різних держав, зважаючи на те, під чиєю владою опинялася Україна. Нині українська мова має державний статус, але зазіхання на неї з боку кремлівських можновладців та та місцевих українофобів і русифікаторів не припиняються.
Отже, варто докладати зусиль, аби українська мова не тільки зберігалася, але й розвивалася. Нею варто розмовляти, писати, послуговуватися будь-де.
переглядів: 3,835
