(до 150-річчя)
Агатангел Юхимович Кримський (А. Хванько)
(15. 01. 1871 – 25. 01. 1942)
видатний український вчений, академік АН України, історик, письменник і перекладач.
Один із провідних лінгвістів і засновників сходознавства в Україні.
Агатангел Кримський – знавець 60 іноземних мов. Автор фундаментальних досліджень з славістики, арабістики, іраністики, семітології, тюркології. Написав понад 1000 наукових праць (монографій, підручників, статей) з історії літератур, мов, етнографії, фольклору, мистецтва, релігії народів Близького та Середнього Сходу, Кавказу, Західної Європи. Досліджував українську мову: її походження, історію, правопис, розвиток літературної мови, діалекти. Редактор перекладних словників та багатьох наукових збірників.
Агатангел Юхимович народився в м. Володимирі-Волинському Волинської губернії. Він походив зі стародавнього татарського роду, який до кінця XVII ст. проживав у Бахчисараї, столиці колись могутнього Кримського ханства. Сім’я була змушена покинути цей край через внутрішні заворушення.
У дитячі роки його батьки переїхали до містечка Звенигородка (тепер – Черкаської області), де минули дитячі роки Агатангела, якого рідні в дитинстві звали Хваньком. Вже у три роки хлопчик навчився читати, а в п’ять – батько віддав його до Звенигородського реального училища, а згодом – у гімназію в Острозі (1881–1884), також вчився у Другій київській гімназії (1884–1885). Продовжив своє навчання у славетній Колегії Павла Галагана (1885–1889), де й завершилося його інтелектуальне «дозрівання». Вчителем словесності був відомий український філолог Павло Житецький, який відіграв неабияку роль в його становленні. Саме він тактовно, проте наполегливо підвів 18-річного юнака до вирішального вибору, який визначив усе його подальше життя: стати переконаним, свідомим українцем, людиною, зміст життя якої – духовне та культурно-національне відродження рідного народу. У Колегії Агатангел оволодів грецькою, турецькою, італійською, старо-єврейською та санскритською мовами і називав роки навчання «великою школою життя».
У Москві навчався в Лазаревському інституті східних мов, де навчали мов майбутніх дипломатів, політиків, економістів. До того ж закінчив історико-філологічний факультет Московського університету та залишився при кафедрі арабської філології для підготовки до професури, складав магістерські іспити з арабської та слов’янської філології.
Перебуваючи у науковому відрядженні у Сирії та Лівані, поглиблював знання арабської та інших семітських мов, вивчав письменні джерела, в яких містилося багато цінної інформації про Україну ще дохристиянської доби.
З 1918 р. постійно проживав у Києві, де працював секретарем Української Академії наук, заснованої гетьманом Павлом Скоропадським. Був творцем українського сходознавства, очолював історико-філологічний відділ, кабінет арабо-іранської філології, комісію словника живої мови, комісію історії української мови, діалектологічну та правописну комісії.
Залишив унікальні дослідження української мови, які виклаву «Українській граматиці», «Нарисах з історії української мови». У 1918–1921 рр. працював професором всесвітньої історії в Київському університеті. Водночас був редактором «Записок Історично-філологічного відділу Української Академії наук».
З 1921 р. – директором Інституту української наукової мови, а з 8 серпня 1925 р. – головою Київського філіалу Всесоюзної асоціації сходознавства, створеного при ВУАН. Зі спогадів Н. Полонської-Василенко (на той час була приват-доцентом Київського університету та вченим секретарем
Археологічного інституту), коли Агатангел Кримський охоче погодився й прочитав курс історії Туреччини, то читав він надзвичайно просто, тихим голосом, наче просто оповідав гуртку друзів свої думки. Оповідання були виняткові за глибиною думки та чіткістю викладу матеріалу. Слід відмітити його неймовірну ерудицію й пам’ять, завдяки якій, цитував великий обсяг інформації.
Принципово вважав, що необхідно спілкуватися українською мовою. Свідомо обрав саме українську не лише для спілкування, а й наукової та творчої праці. Збірка поезій «Пальмове гілля. Екзотичні поезії» містить оригінальні вірші А. Кримського та його власні переклади арабських поезій українською мовою. На думку дослідників, збірка є унікальною пам’яткою літератури. Так, у 1910 р. Іван Франко пише про вченого-орієнталіста як про «високоталановитого поета» і «дуже оригінального повістяра».
З ім’ям А. Кримського тісно пов’язане становлення Всенародноїбібліотеки України (нині – Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського). Він брав участь у підготовці першого Статуту Бібліотеки (1918), разом із В. Вернадським започаткували в 1919 р. зібрання єврейських рукописів і друкованих видань на підтримку нового наукового напряму УАН – дослідження єврейської культурної спадщини в Україні. Важливою була роль А. Кримського і всіх членів Тимчасового комітету в комплектуванні бібліотечного фонду. Розглядав бібліографію як важливу допоміжну складову наукових досліджень та мірило здобутків національної культури.
Підносив роль бібліографії як фіксатора стану розроблення певного питання, проблем науки, що наочно виявляє досягнення і недоліки. Він одним із перших порушив питання про створення книготорговельних каталогів. А. Кримський – автор понад 500 статей і бібліографічних списків, присвячених письменникам, вченим, суспільним діячам, установам, країнам, національностям для різноманітних енциклопедичних видань.
Дослідники досі б’ються, рахуючи, скількома мовами володів Агатангел Кримський. А він сам жартома відповідав: «Легше буде сказати, яких я мов не знаю». Цифра коливається від 60 до 100.
Він скаржився, що «нічого не може забути». Можливо, в цьому теж полягав великий секрет його феноменальної працездатності.
Вшанування пам’яті:
• Ім’я Кримського занесено до переліку видатних діячів світу, затвердженого XVI сесією (1970 р.) Генеральної Асамблеї ЮНЕСКО.
• У Києві на його честь названо вулицю.
• Інститут сходознавства НАН України носить ім’я Агатангела Кримського.
• Музей-садиба академіка А. Ю. Кримського (м. Звенигородка, Черкащина).
• Випущена поштова марка (1996 р.) з портретом А. Кримського.
• Проводяться щорічні міжнародні наукові читання ім. А. Кримського.
• Встановлено премію ім. А. Ю. Кримського НАН України.
• Встановлено меморіальну дошку на колишньому будинку Колегії
Павла Ґалаґана (нині – Національний музей літератури України).
переглядів: 970
