Дзвони пам’яті б’ють у скронях,
Їх відлуння летить у вись
33-й – страшний, голодний
У майбутнім — не повторись!
Голодомор — це геноцид Українського народу, з наміром знищити, цілком чи частково українську національну групу. Ця кваліфікація випливає із Конвенції ООН від 9 грудня 1948 року «Про запобігання злочину геноциду і покарання за нього».
28 листопада, (у четверту суботу місяця) в Україні вшановують День пам’яті жертв голодоморів. Він був запроваджений Указом Президента України у 1998 році. У 2006 році Законом України Голодомор 1932—1933 років був визнаний геноцидом.
Способом реалізації геноциду став штучний масовий голод, організований керівництвом комуністичної партії Радянського Союзу та Радянської України. Голодомор спричинив загибель мільйонів українців на території Української РСР і Кубані.
Для глави СРСР Йосипа Сталіна українці були «народом повстань», саме волю до них він хотів знищити. Це було не тільки бажання відібрати хліб. Це було прагнення викрасти душу і волю. Голодний та знесилений народ не здатний до творення. Забуваються обряди та традиції.
Радянська влада злочинно замовчувала факт голоду як в Україні так і закордоном. Моральний обов’язок держави та суспільства перед минулими та наступними поколіннями — вшановувати пам’ять жертв трагедії.
Адже не просто так запалюють свічку на спомин душі. Свічка є багатовимірним символом. В українців існує споконвічна традиція, коли людина помирає — запалювати свічку, щоб освітлювати душі шлях у потойбіччя. А оскільки у 33-му ніхто не запалював поминальних свічок — душі померлих і досі неприкаяні і не опікуються нами. Тому всі небайдужі до долі свого народу, майбутнього дітей та онуків українці підтримують традицію запалювати поминальну свічку 28 листопада — у День пам’яті жертв голодоморів. Приєднуйтеся! Адже це так важливо!
переглядів: 908