Сьогодні я хочу запросити вас до знайомства з творчістю юної талановитої, щирої поетеси з Київщини Інелли Огнєвої, дивовижної дівчини, яка завжди несла світло і тепло людям, де б вона не була. Саме цього так не вистачає нашій заклопотаній і похмурій реальності.
Інелла Огнєва народилася 29 жовтня 1999 року в місті Буча Київської області. Після закінчення Бучанської загальноосвітньої школи № 1 в Українському гуманітарному університеті вивчала журналістику.
Змалечку Інелла була, як сьогодні кажуть “гіперактивною” дитиною з різностороніми інтересами. Вона дуже любила спорт, ходила на танці, займалася малювання, потім – йогою.
Писати вірші почала з шести років. Окрім написання віршів, писала прозу. Друкувалася в Бучанській міській газеті. Її твори увійшли до філософської збірки Клубу поетів рідного міста Бучі. Свої вірші викладала у соціальній мережі FACEBOOK, де вони отримали тисячі «уподобайок» і теплих, схвальних відгуків.
Така популярність у соцмережах спонукала Інеллу зайнятися виданням своїх віршів. Вона встигла випустити три поетичні збірки «Сторінками моєї душі» (2018), «Ласощі для серця» (2018), «Швидка поетична допомога» (2019). Інелла власноруч оформила обкладинки своїх збірок.
Її твори – це віршовані роздуми про життєві цінності та приоритети. Вона вкладала свою любов у кожне слово і кожну літеру, це плід щоденної праці та щирої закоханості у справу, якою вона займалася. Її вірші заворожують, а сповнені змісту слова потрапляють прямо в серце. Вони надихають та мотивують…
Знайомство з поезією Інелли Огнєвої принесе кожному не лише відпочинок для душі, а й зможе стати першою поетичною допомогою для кожного серця. За словами самої Інелли вірші – це єдині ліки, які не мають протипоказань або особливих інструкцій щодо вживання. Вся поезія зводиться до одного речення «Перед вживанням відкрити душу».
Ніжна, добра, по-дитячому щира, розумна, скромна і дуже допитлива
Інелла мала багатий внутрішній світ і до останнього боролася з рідкісною онкологічною хворобою, її організм не засвоював корисні речовини і 12 березня 2020 року від невиліковної хвороби вона померла. Дівчині був всього 21 рік…
Та в своїх віршах Інелла залишила нам часточку своєї чистої душі, її вірші ніколи не залишають серця незмінними. А якими будуть ці зміни залежить тільки від нас.
Наша бібліотека придбала дві її збірки поезій «Ласощі для серця» та «Швидка поетична допомога». Я щиро сподіваюся, що ви зможете знайти в них ті, що прийдуться вам до душі.
А я люблю простих людей…
Таких, які говорять щиро…
Які сміються до дітей,
Не мріють про розкішну віллу…
Які недоліки свої
Знаходять сили визнавати…
У них всередині бої
Ведуться з темінню завзято…
А я люблю людей простих,
Які уміють пробачати…
Таких, що бачать власний гріх
І вміють вчасно промовчати…
Людей, які живуть життям…
Саме живуть, а не існують…
Їм не потрібен зайвий крам,
Вони кохання не купують…
Людей, які своє плече
Підставлять у скрутну годину…
І не згадають вам про це,
Як час якийсь потому сплине…
Людей, що світяться добром,
Говорять правду просто в очі…
Не зловживають за столом
І помсти кривдникам не хочуть…
Людей, які брудні плітки
За спиною не стануть плести…
Вони не слухають чутки,
Хай хто б хотів про щось донести…
А я люблю людей простих,
Таких, які книжки читають
І виглядають перший сніг
І визнають, чого не знають…
Людей, які цінують мить
І не чекають на суботу…
У них в очах вогонь горить,
А в серці віра та турбота…
А я люблю людей простих,
У чомусь геть не ідеальних …
Але справжнісіньких-живих!
Не слід сприймати це буквально…
Люблю людей, які лице
Своє за маску не ховають…
Люблю людей – кричу про це!
Кому? Навіщо? Я не знаю…
Я вірю в силу тих людей,
Незримо сховану у них…
Що серцем рветься із грудей
А я люблю людей простих….
І пройде час і змінить світ
До невпізнанності усюди….
Але не зникне вічний слід,
Який залишать світлі люди…
Огнєва Інелла
Заснула мати з сином на руках.
Під тихий стукіт рідного серденька…
З солодким ароматом на губах
Цiлoваних тих ручечок маленьких…
Заснула неглибоким легким сном,
Готова кожну мить відкрити очі…
Зігріта невимовним тим теплом,
Якого не напитися досхочу…
Лягли незримі зморшки на чоло,
Скуйовджене волосся у пучечку…
Та їй ніколи краще не було,
Як чути стукіт рідного серденька…
А плаття в шафі пилом припада,
У туфельках павук знайшов домівку…
Можливо хтось подумав би: ”Шкода…”
Та в неї тільки крихітна голівка
Щоночі і щоденно у думках
І синове кумедне булькотіння…
Вона готова спати на ногах,
Здригаючись від вітру шелестіння…
Готова їсти кашу з молоком
На ранок на обід і на вечерю,
Щоб тільки був синочок під крилом
Щоранку і щоночі разом з нею…
Вона готова весь нелегкий шлях
Пройти, переповзти, перелетіли…
Лиш тільки б свого сина, ніби птах
Змогти від всього світу захистити…
Не сила її буде зрозуміть
Всім тим, хто не пізнавши материнства,
Захоче її в чомусь оcyдить,
Вершить над нею стануть судочинство…
Ніколи не збагнуть вони,чому
У втомі й хвилюваннях розквітає…
Всміхається з усього і всьому,
Стоїть ледь на ногах-проте літає…
Як може вона котрий день без сну
Світитися з середини красою?
Ховає її серце таїну
Любові, що сильніша є за збpoю!
У ній є щось вагоміше за красу,
Цінніше за багатства всього світу…
Це сила, що не кориться часу…
Це сила, що її дарують діти!
Незвіданої сили почуття…
Тепло, що здатне кригу розтопити…
Продовження і сенс твого життя…
Ця сила неймовірна-наші діти!
Заснула мати з сином на руках,
Малесенька долонька на зап’ясті…
Дарує Бог тернистий людям шлях
І разом з тим- найбільше в світі щастя!
Огнєва Інелла
Завідувачка відділом обслуговування Котенко О.І.
переглядів: 3,000
