Кириченко Анастасія народилася 15 лютого 1997 року в м. Дніпропетровську. Зараз навчається в НВК № 138 м. Дніпропетровська.
Більше шести років пише вірші, в яких стверджує красу рідної мови, любов до природи, до України, віру в прекрасне майбутнє. ЇЇ думки відзначаються самостійністю судження, глибиною осмислення життя, подій. Для неї світ творчості – особливий. Це світ прекрасних мрій, осінньої краси, філософських роздумів. Кожен рядок її поезії пронизаний глибоким змістом. За кожним новим віршем відчувається її творче зростання.
Її твори можна прочитати в літературно-художніх виданнях «Ластів’ята», «Собори наших душ». Бере участь у різних конкурсах знавців української мови та літератури, любителів поетичного слова. Як переможець конкурсів нагороджена преміями та відзнаками різного рівня: обласного, всеукраїнського, міжнародного.
Стипендіат Кабінету Міністрів України 2013 року. Член Союзу обдарованої молоді України з 15 березня 2009 року. Дійсний член Дніпропетровського відділення Малої академії наук учнівської молоді, відділення: літературознавства, фольклористики та мистецтвознавства, секція: літературна творчість.
“ВЖЕ СТИХЛИ АБРИКОСОВІ ДОЩІ…”
Вже стихли абрикосові дощі,
І теплий вітер мальві диха в груди,
У травах волохатий джміль дзижчить,
І шелестом лісів озера будить.
А плечі вулиць у липкій росі,
І маки загорілись при дорозі.
Злетів лелека і грайливо сів,
Припнувши окрай неба срібні вози.
У сонця усмішка з’явилася ясна,
І небо розгортає крила тихо,
А сонях мружить око, як у снах,
І золотом своїм неквапно диха.
І, наче зірка, сходить свіжий день,
І старий човен річка дивно водить,
А світла тінь за ними вільно йде,
Спливає вниз по світанкових сходах.
І зеленіють вигони мерщій,
А кожна хвиля пахне рідним степом.
Вже стихли абрикосові дощі,
Схопивши за окрайчик літнє небо.
2012 рік
Синій дим
Ступивши, наче кішка, обережно,
Розтанула, як крапка, у вірші.
Він сам не звик вдивлятися безмежно
У синій дим схололої душі.
Я знову день йому дала останній,
Що від похмурості очей так швидко зник.
І те, що називалося коханням,
Словами в біль затоптував навзрид.
Він пам’ятав мої холодні руки
І аромат, навіяний чужим,
Він шепотом кричав у мить розлуки,
А я ловила мовчки синій дим.
2012 рік
Кобзар і пісня, мати і родина,
Орел і небо, яблуня і сад,
Солодке літо, осінь журавлина,
Любов і щастя, злагода і лад.
Краплина й море, крапка і кінець,
Сторінка й книга, історія і люди,
Авторитет та лідер, ідол та взірець,
Лагуна й бриз, і повні щастя груди.
Сім’я і діти, скрипка і скрипаль,
Слова і мова, музика і ноти,
Берізка й дуб, дорога, шлях і даль,
Голубка й мир, людина і робота.
Святиня й цінність, віра і свобода,
Майбутнє й щастя, подвиг і герой,
Талант і дар, найвища воля Бога,
Минулий день, старий ковчег і Ной.
Безодня й вись, і злети і падіння,
Кохання й зрада, і гірка печаль,
Життя і смерть, примари і видіння,
Це вічності й буття сумна деталь.
2010 рік
переглядів: 12
