І. О. Васейко народився 23 червня 1915 року в Покровському в бідній селянській сім’ї. Крім нього, було ще три менші сестри. Сутужно жилося Омеляну Тимофійовичу і Мари Іванівні Васейкам, однак піклувались вони про дітей, старалися дати їм освіту, щоб не зазнали вони того, що дісталося на долю батьків.
Іван закінчив Покровську семирічку. В 1929 році він продовжив навчання в школі ФЗН в м. Макіївці. Водночас, заочно навчається на медичному робітфаку. В подальшому Т. О. Васейко назавжди пов’язав свою долю з армією – став військовим. Напередодні війни він закінчує І Київське артилерійське училище, пізніше – військову академію імені М. В. Фрунзе. Перше офіцерське звання отримав у 1939 році. На військовій службі – з 1936-го. За 33 роки військової служби Васейко пройшов довгий шлях від навідника гармати до генерал-лейтенанта, начальника ракетних військ і артилерії Червонопрапорного Далекосхідного військового округу.
Доля нашого земляка була тісно пов’язана з долею країни. У 1939 році І. О. Васейко брав участь у визвольному поході на Західну Україну. З першого й до останнього дня війни він – на фронті. Розпочинав війну командиром артдивізіону, а закінчив командиром 260-го артилерійського Ленінградського двічі Червонопрапорного артполку. Призначення командувати полком одержав у жовтні 1943-го. За період війни мав три поранення – два кульових і одне осколочне.
Починаючи з 1943 року і до кінця війни, артполк, яким командував І. О. Васейко, знищив 180 ворожих танків, 4 бронепоїзди, 300 одиниць автомашин та іншої ворожої техніки, до 40 тисяч солдат і офіцерів, знищено 24 склади боєприпасів, подавлено безліч замаскованих ворожих цілей, до 400 ворожих артбатарей.
За мужність і героїзм особового складу 260-й артполк двічі був нагороджений орденом Червоного Прапора. Йому було присвоєно почесне звання «Ленінградський», весь особовий склад полку нагороджений бойовими орденами і медалями. Іван Омелянович Васейко особисто удостоєний 15-х урядових нагород (7 орденів і 8 медалей). Три ордени Червоного Прапора наш земляк одержав за взяття міста Виборга; за прорив оборони і взяття міста Талліна; за взірцеве виконання бойових завдань і за великі успіхи особового складу полку в бойовій і політичній підготовці на честь 50-річчя Жовтня.
Орден Олександра Невського – нагорода за успішне виконання бойових завдань по прориву блокади Ленінграда і Гатчини. За ці ж дії І. О. Васейко отримав і орден Вітчизняної війни І ступеня.
Два ордени «Червона Зірка» – перший – за форсування р. Неви та оволодіння плацдармом в районі Арбузово; другий – за успішну службу і вислугу років у Прибалтиці, на Далекому Сході, на території НДР, в Москві, Приволзькому ВО і знову на Далекому Сході.
Командував генерал-лейтенант І. О. Васейко полком, бригадою, дивізією, був командуючим артилерії армії, заступником генерал-інспектора ракетних військ і артилерії Міністерства Оборони, а згодом – начальником ракетних військ і артилерії Червонопрапорного Далекосхідного військового округу.
Д. Таран, краєзнавець. с. Олександрівка.
«Радянське слово», 17 листопада 1998 року.
переглядів: 25
