Микола Корявець. Тане сніг

«Історія однієї світлини»

Відчиняю вікно,
А в дворі, тане сніг.
Я кохаю давно,
Та довести не зміг.
Що ось знову весна
Щемко душу хвилює,
Ти для мене одна
І давно вже люблю я.
Та злітають роки,
Немов хмари крилаті,
Я тобі залюбки
Принесу знов на свято
Квіти серця й весни —
Це чарівне створіння.
І дай, Бог, щоб вони
Дарували прозріння.
Тож молю, усміхнись,
Принеси в дім надію,
Ось тепер, не колись,
Хай здійсняються мрії.
Щоб ти знов розцвіла,
Немов вишня в саду,
Що щаслива була,
Поклич, я прийду!

переглядів: 42 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *